Субота, 16.02.2019, 10:13
Головна Мій профіль Реєстрація Вихід RSS
Ви увійшли як Гость | Група "Гості"Вітаю Вас, Гость
Меню сайту
Учитель online
Сайти і блоги адміністрації школи


Сайти і блоги учителів школи


ІКТ в навчально-виховному процесі


Інтернет-підтримка вивчення предметів

Офіційно






Поради для батьків
Нам виповнилося
Статистика
Flag Counter
Скарбниця мудрості
Бережи і шануй пам'ять про померлих. У кого немає в душі минулого, в того не може бути й майбутнього.
(В.О.Сухомлинський)
Календар
«  Січень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
ВСЕ ДЛЯ УЧИТЕЛЯ




Все для учня


Захист прав дітей
Якщо тобі потрібна допомога

”la-strada”

Знаменні дати
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

УВАГА, КОНКУРС!
Запрошуємо до участі в конкурсах:














З усіх питань щодо участі в конкурсах звертайтесь до своїх учителів-предметників
Відзнаки сайту
Відлік пішов!


Використай цей час на повну!
Пошук по сайту

Архів записів

Головна » 2019 » Січень » 19 » Стоп булінг!
19:44
Стоп булінг!
Під терміном "булінг" (від англ. bully — залякувати, цькувати, задирати), розуміють  агресивну поведінку щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.
Таким чином, булінгом можна вважати умисне, що не спрямоване на самозахист і не санкціоноване нормативно-правовими актами держави, тривале (або таке, що повторюється) фізичне або психологічне насильство з боку індивіда або групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) до індивіда, і що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою (наприклад, бажання заслужити авторитет у деяких осіб).
Однією із причин виникнення булінгу серед підлітків є прагнення до подолання відчуття неповноцінності, яке дитина переживає досить довго.
Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Основні ознаки того, що дитину цькують у школі:

  • Відмова іти до школи з різних причин — «не хочу, не цікаво, не бачу сенсу…»
  • Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, спілкування по телефону, не ведеться переписка у соціальних мережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
  • Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
  • Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
  • Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
  • Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
  • Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно. 
  • Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістично пояснити.
  • Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких беруть участь інші учні.

Які ж саме діти найчастіше стають жертвами булінгу? 

  • Як правило, це діти з ЗАНИЖЕНОЮ САМООЦІНКОЮ. Навіть якщо дитина виявляє це через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
  • АТМОСФЕРА ВДОМА. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, з якими вдома поводяться як з жертвою. Школа і садок — каталізатор домашніх проблем! Тож, якщо дитина звикла маніпулювати своїм становищем жертви, щоб отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, якщо звикла, що до неї краще ставляться, коли вона бідна й нещасна, то вона відтворюватиме навколо себе таку ж атмосферу і в школі. Часто такими дітей роблять бабусі, підживлюючи ідею безпорадності дитини. Як результат — дитина не може себе відстояти за наявності сильного лідера.
  • На дитину вдома не звертають увагу, не спілкуються,  не слухають та не враховують її думку, така дитина стає замкнутою, відокремлюється від групи, бо не має навичок спілкування, не відчуває себе особистістю. 
  • не мають жодного близького друга серед дітей, і вважають за краще спілкування з дорослими людьми;
  • лякливі, чутливі, замкнуті й сором'язливі;
  • схильні до депресії і меланхолії;
  • фізично слабші хлопчики, ніж ровесники.
  • вірять, що заслуговують ролі жертви, і пасивно очікують насильства від переслідувачів;
  • страждають від самотності;
  • мають негативний досвід життя;
  • походять із соціально-неблагополучних сімей;
  • зазнають фізичного насильства вдома;
  • страждають від комплексу неповноцінності;
  • не вірять, що педагоги їх захистять;
  • віддають перевагу замовчуванню про насильство і цькування;
  • не вважають себе значущою частиною свого колективу;
  • змирилися з цим насильством, як зі своєю долею;
  • вірять, що заслуговують ролі жертви, і пасивно очікують знущань.
  • гіперактивність і підвищена збудливість;
  • погана успішність;
  • мають синдром дефіциту уваги;
  • улюбленці педагогів;
  • знаходяться під гіперопікою або гіпоопікою батьків;
  • мають підвищене почуття власної гідності;
  • "білі ворони" у зовнішності (наприклад, заяча губа, незвичайна форма вух, сколіоз, шрами, окуляри, нервові тики, косоокість та ін.)
  • неохайно одягнені або ж одягнені занадто яскраво;
  • обдаровані, вундеркінди;
  • ті, що хваляться досягненнями своїх батьків;
  • не мають електронних новинок або ж мають найдорожчі з них, не доступні іншим дітям;
  • інтроверти з утрудненою комунікацією;
  • часто хворіють і пропускають через це заняття в навчальному закладі;
  • мають незвичайну манеру мови або щось інше «незвичайне» з точки зору його товаришів по навчанню (а це може бути що завгодно)
  • діти, які не вміють захистити власні інтереси через свою делікатність або психологічні особливості;
  • діти іншої національності, непопулярної на даний час у країні.

Ті, хто піддаються булінгу:

  • втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
  • відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
  • втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
  • втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв'язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Основні причини булінгу: 

  • психічні й психологічні травми агресора:
  • самоствердження через насильство й т.п.; 
  • гормональні порушення в агресора: спонтанний гнів, страх, агресія;
  • задоволення від насильства; 
  • заздрість до жертви; 
  • заступництво зверху й підтримка агресора оточенням; 
  • нудьга, відсутність зайнятості; 
  • копіювання, моделювання перенесеного насильства.
До причин булінгу також відноситься і т.зв. ЗАРЯДЖЕНА ЧАСТИНА В КЛАСІ. Це дитина-агресор, якій чхати на почуття інших, яка шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан. Відрізнити таку дитину-жертву агресора від "вигнанця" можна за однією ознакою. "Вигнанець" буде таким у всіх колективах. А от дитина-жертва агресора може бути в інших колективах навіть лідером, якщо там її психологічна структура вважатиметься сильною.
В будь-якому разі, дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Якщо ВАША ДИТИНА - АГРЕСОР:

  • Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".
  • Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
  • Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
  • Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
  • Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
  • Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
  • Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
  • Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
  • Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
  • Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.
  • ПРОАНАЛІЗУЙТЕ свою власну поведінку в сім'ї. Батьки навіть можуть самі несвідомо ініціювати таку поведінку. Якщо у дитини насильство в сім'ї, і вона постійно бачить агресію батьків – вона може переносити це потім в школу і далі по своєму життю – копіювати поведінку своїх батьків. 
  • Діти – агресори не вміють володіти своїми емоціями. Тому що булінг - це прояв слабкості, якоїсь недоречності, які виливаються в агресію. Наприклад, коли дитина сама собі не може пояснити, чому їй важко вивчати математику, це може викликати в неї агресію проти того, хто легко вчить математику. Просто на емоційному рівні діти ще не вміють контролювати свої емоції.
Булінг починається з маленьких проявів агресії. Якщо не вчити дітей їх помічати і контролювати, це збільшує вірогідність булінгу в подальшому. Тому потрібно змалечку виховувати у дітей те, що називається сьогодні емоційною інтелігентністю.
Пам'ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння! Доки дитині не виповнилось 18 років, відповідальність за її вчинки несете саме ви! Якщо ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею насильство (булінг), ви можете бути притягнуті до адміністративної, кримінальної або цивільної відповідальності.

Таким чином, як і в будь-якому агресивному прояві, в булінгу розрізняють ролі його учасників - жертва, ініціатор, глядачі, спостерігачі. Жертви булінгу не обов'язково підлітки, які не можуть за себе постояти. Найчастіше це те підлітки, які позбавлені наполегливості й не вміють демонструвати впевненість і відстоювати її. Найяскравіша жертва - підліток, що намагається зробити вигляд, що його не зачіпає образа або жорстокий жарт (але в нього червоніє обличчя або стає дуже напруженим, на очах можуть з'явитися сльози). Найчастіше основна риса ініціатора (булера) — прагнення до влади, самоствердження за рахунок інших. Бути "крутим", мати авторитет серед однолітків, як людини, якій ніхто нічого не може зробити. "Ти мені нічого не зробиш!" — сховане послання, що слідує за всією поведінкою цього підлітка. 
Найгірше в булінгу — його вплив на тих дітей, які в ньому активно не беруть участь, на свідків. 

У підлітковому віці найбільш обирана роль у булінгу — СПОСТЕРІГАЧІ. Такі учасники часто відчувають страх, безпорадність перед насильством. Вони навіть можуть відчувати почуття провини через те, що не заступилися або, у деяких випадках, через те, що вони приєдналися до булінгу. До речі, треба працювати і розмовляти  не тільки з тими, хто виявляє агресію, але і з тими, хто є байдужим або просто спостерігає! Вони так само беруть в цьому участь, підсилюючи цей феномен.

"Спільники" булерів - найчастіше такі підлітки, які:

  • бояться бути на місці жертви;
  • не бажають виділятися з-поміж учнів;
  • цінують свої відносини з лідером;
  • піддаються впливу "сильних світу цього" у  навчальній групі;
  • не вміють співпереживати і співчувати іншим;
  • не мають власної ініціативи;
  • сприймають цькування як розвагу;
  • мають жорстоких батьків;
  • озлоблені однолітки, які мріють взяти реванш за свої приниження;
  • виховуються у неблагополучних сім'ях і відчули насильство від старших членів родини.
Булінг у залежності від специфіки групи, відбувається у дуже різних формах.

Основними формами булінгу є:

  • Фізична: удари, підніжки, щипки, а також псування майна. Цей вид шкільного насильства більш характерний для хлопчиків, які частіше схильні до прояву фізичної агресії. До фізичного відносять і сексуальний булінг (дії сексуального характеру).
  • Психологічна: глузування, обзивання, клички, причіпки, погрози, непристойні епітети соціального, расистського, релігійного характеру або інші принизливі висловлювання щодо жертви.
  • Інформаційна: дезінформація, виказування — наклеп, бойкот;
  • Матеріальна: псування особистих речей, дрібні крадіжки, рекет, вимагання, заподіяння шкоди здоров'ю, підстава; 
  • Прихована: поширення пліток, брехня або звинувачення, спрямовані на те, щоб зруйнувати або похитнути соціальні зв'язки людини. Цей вид булінгу більш характерний для дівчат. Вважається, що вони оцінюють соціальні взаємини як пріоритетні, тому їх агресія більше спрямована на соціальне ізолювання жертви.
  • Інтерактивна (КІБЕРБУЛІНГ): зображення, аудіо- чи відеозаписи, розміщені у різних інформаційних мережах Інтернет і спрямовані на приниження жертви. До кібербулінгу можна віднести імітування чужих профілів у соціальних мережах, що псує репутацію жертви та шкодить її соціальному статусу. Новий різновид шкільного кібербулінгу – жертва отримує образи на телефон, електронну адресу або через інші електронні пристрої.


Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу:

  • Це починається з дитячого садка, коли, наприклад, на скаргу про примушування їсти, батьки відповідають: ну, ти ж нічого не їси, а цілий день у садку. Таким чином, даючи іншій людині (вихователю) право на фізичне насилля над своєю дитиною. І коли уже в школі інші діти крадуть її зошити, змушують носити свій портфель, зганяють з місця — їй це видається невинними жартами, про які вона не розповідає.
  • Пояснити дитині, що таке булінг. За досліжденнями UNICEF в Україні 80% дітей рано чи пізно стають жертвами шкільного цькування. Більшість на ранніх етапах не розуміють, що це таке, і що треба розповідати вчителям про образи. 
  • У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
  • Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
  • Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
  • Пам'ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
  • Спробуйте з'ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
  • Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
  • Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між "пліткуванням" та "піклуванням" про своє життя чи життя друга/однокласника.
  • Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
  • Пам'ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
  • Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
  • Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, батьків інших дітей.
  • Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. 
  • Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
  • Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

СТРАТЕГІЯ ЗАХИСТУ

  • Не бігти одразу до школи. Спершу дізнатися, у дитини, що вона думає про цю ситуацію і підтримати. Якщо вона не зможе впоратися, тоді йти до школи. Лише коли застосовується фізична сила — в такому разі, як би соромно не було дитині, що б вона не казала (агресори зазвичай присоромлюють дітей, яких захищають батьки) треба йти до школи!
  • Порадити проводити більше часу зі старшими. За можливістю не відходити надовго від учителя, щоб не допускати насилля.
  • НЕ ВКЛАДАТИ СВОЇ ІДЕЇ В ГОЛОВУ ДИТИНИ. Коли щось радите — запитуйте, чи зможе дитина так учинити. Якщо відповідь буде — мені незручно, соромно, я так не зможу — шукайте інші варіанти. Головне не присоромлювати — "чому ти не можеш дати відпір?!!"
  • Не можна злитися на дитину за те, що вона не здатна на дорослі вчинки. Стежте за собою, завдання батьків — допомогти.
  • З юридичної точки зору ви НЕ МОЖЕТЕ ПРИЙТИ І ПОГОВОРИТИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО З ДИТИНОЮ, ЯКА ОБРАЖАЄ вашу. Це можна ініціювати лише через класного керівника, адміністрацію або психолога. Інакше можна отримати судовий позов за залякування чужої дитини. Якщо ви хочете говорити з ними, то робіть це з посередником – хтось з адміністрації школи чи психолог. У разі фізичного насилля – звертайтесь до правоохоронних органів.
  • ПІДТРИМУВАТИ "незвичну" рису в характері або зовнішності дитини, якщо саме через це з неї насміхаються. Перетворіть її на сильний бік дитини. Якщо йдеться про особливості зовнішності — зробіть фотосесію, щоб показати яка дитина гарна, і кожен день говорити про це.  Якщо ж про замкнутість — знайти діяльність, де саме ці якості будуть найнеобхіднішими. ЗАЛУЧИТИ до позашкільних гуртків, секцій, адже часто будучи непомітним у класі, в іншій сфері дитина може розкритися та знайти друзів по спільним інтересам.
  • ГОВОРІТЬ про це. Станьте ближче до дітей, розкажіть про цькування, яке могло бути у вашому минулому. Якщо після вашої відвертості дитина відкрилась і поділилась проблемою, не забудьте її похвалити, адже така дія потребує сміливості. Поговоріть і з класним керівником, аби з'ясувати, яким чином навчальний заклад може вплинути на ситуацію.
  • Продумайте захисні слова. Придумайте декілька фраз, типу: "Відчепися", "Дай мені спокій", або більш влучні.
  • Нейтралізуйте приманку. Якщо існує певний фактор, який привертає увагу агресорів, спробуйте, по можливості, прибрати подразник. Наприклад, якщо у дитини забирають гроші, запакуйте їй з собою обід.
  • Порадьте зібрати однодумців. Нагадайте, що компанію з двох чи трьох підлітків чіпатимуть з меншою вірогідністю, ніж тих, хто тримаються одинаками. Коли є проблемна ситуація, краще триматися разом.
  • Зберігайте спокій та бережіть себе. Якщо хуліган образить, інколи кращий захист – зберігати спокій. Подіяти може ігнорування, бо це та реакція, на яку менш за все чекають.

Що сказати дитині?

  • "Я тобі вірю" (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
  • "Мені шкода, що з тобою це сталося" (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
  • "Це не твоя провина" (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
  • "Таке може трапитися з кожним" (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
  • "Добре, що ти сказав мені про це" (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
  • "Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека" (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).
Найважливіше - це спілкування з дитиною! Спостерігайте за настроєм, фразами дитини! Відкладіть всі справи та спокійно поговоріть з нею (не фразами «як справи?» , отримаєте відповідь «норм» і все. А задавати питання «Який настрій в тебе сьогодні, з ким спілкувалася у школі, з ким посварилася, яка поведінка однокласника тебе стурбувала або розсмішила тощо. Тобто ставити питання, які вимагають розгорнуті відповіді.
Слідкуйте за активністю дитини у соціальних мережах!!! У дітей по 2-3 акаунти! Чим вони цікавляться, в яких групах перебувають, які фото виставляють тощо. Запам'ятайте, якщо ви не будете цікавитися життям вашої дитини та не будете спілкуватися з нею – хтось інший буде її вислуховувати, хтось у соцмережі з аватаркою гарної дівчини чи юнака, але насправді дізнатися хто саме знаходиться за тим чи іншим ніком фактично неможливо. Станьте ВИ для вашої дитини кращим другом! Збудуйте із дитиною довірливі відносини!

Якщо ви стали свідком булінгу

  • Втрутитися і припинити цькування – булінг не можна ігнорувати;
  • Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонувати дітям самостійно вирішити конфлікт;
  • Пояснити, які саме дії Ви вважаєте булінгом і чому їх варто припинити;
  • Уникати в спілкуванні слів "жертва" та "агресор", аби запобігти тавруванню і розподілу ролей;
  • Повідомити адміністрацію навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.



За матеріалами https://www.stopbullying.com.ua/

Підготувала:
практичний психолог
Кривобок О.М.



Категорія: Все для батьків | Переглядів: 26 | Додав: alexander