Вівторок, 16.10.2018, 23:06
Головна Мій профіль Реєстрація Вихід RSS
Ви увійшли як Гость | Група "Гості"Вітаю Вас, Гость
Меню сайту
Учитель online
Сайти і блоги адміністрації школи


Сайти і блоги учителів школи


ІКТ в навчально-виховному процесі


Інтернет-підтримка вивчення предметів

Офіційно






Поради для батьків
Нам виповнилося
Статистика
Flag Counter
Скарбниця мудрості
Кожен твій крок врешті-решт відбивається на твоєму ближньому, тому що йдеш ти кудись і з якоюсь метою; кожне твоє слово в душі іншого відгукнеться, але, як воно відгукнеться, це залежить від тебе. Уже те, що ти дивишся на навколишній світ і бачиш його, таїть в собі і добро, і зло: все залежить від того, що ти побачиш і як побачиш.
(В.О.Сухомлинський)
Календар
«  Червень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
ВСЕ ДЛЯ УЧИТЕЛЯ




Все для учня


Захист прав дітей
Якщо тобі потрібна допомога

”la-strada”

Знаменні дати
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

УВАГА, КОНКУРС!
Запрошуємо до участі в конкурсах:














З усіх питань щодо участі в конкурсах звертайтесь до своїх учителів-предметників
Відзнаки сайту
Відлік пішов!


Використай цей час на повну!
Пошук по сайту

Архів записів
Головна » 2015 » Червень » 18 » Вікно у натхнення
11:13
Вікно у натхнення

Думки у небі

Мої думки - мої страждання,
Немов у небі журавлі
Вони несуть в собі кохання
До дому й рідної землі.

Вони летять й несуть на крилах
Переживання, тугу, жаль,
В скляних очах їх, мов в перлинах,
вирує смуток і печаль.

Вони обідрані і кволі,
бо ворог клятий не щадив,
Тепер у їх брудні долоні -
В крові невинних журавлів.

Вони, немов квітки зів'ялі,
I жалюгідні, і сухі,
Але летять все далі й далі
Мої думки -  мої птахи.

Летіть мої бліді примари!
Назустріч волі у пітьмі,
Бо правда й честь пліч-о-пліч з нами,
Бо ми не хочемо війни.




Якби могла я війни зупинити

Мені боляче дивитися на тебе:
Твоє обличчя кольором, як сніг,
Твої очі, мов трава, зелені,
Заховались в темряві повік.

Твої сині губи, як мороз, холодні,
Колись вони шептали: «Я люблю…»,
Тверді, як камінь, але лагідні долоні
Нагадують про доброту твою.

Якби могла я війни зупинити,
Я б врятувала тисячі життів,
Але не можна мрію цю здійснити -
Мої надії кволі та крихкі.

Одна людина, як піщинка в морі,
Війна, як річка, -  проти неї не пливи:
Тисячі людей загинуло в окопі,
Смерть – звичайна справа на війні.

Тобі б ще няньчити дітей,
Тобі б ще солов'ям в садах радіти,
Але погибель, як і всіх людей,
Позбавляє цінне право жити.

І ти лежиш, немов осінній лист, -
Така безпомічна і зламана фігура,
І в сині перли твоїх гірких сліз,
Потрапила краплина крові бура.

Я вже нічого не зроблю,
Я тільки можу Господу молотись
За душу змучену твою, 
Що за життя не припиняла битись.

Якби могла я війни зупинити,
Я б дала тобі ще другий шанс
Радіти, Жити і Любити,
Але вогонь життя в тобі вже згас.




Романтик

Вот и кончилась зима,
и солнце наши греет души.
Сидит романтик у окна
И смотрит на людей снаружи.

Все спешат, бегут куда-то,
Блестят уставшие глаза,
Смотря под ноги виновато, 
Все убегают по делам.

Романтик меряет всех взглядом,
Он так желает их понять:
Прекрасное ведь с нами рядом
И это стоит замечать.

Все озадачены, угрюмы,
И грусть – хронический недуг,
Её все дружно так вдохнули
И загрустили вместе вдруг.

Романтик нежно улыбнулся,
И встал со стула не спеша,
К столу с цветами обернулся,
Набрав в корзину радости сполна.

Там ландыши, тюльпан, ромашка,
И чем не радость первые цветы?
И вид красив, и запах нежный,
Цвета весенней красоты,

Романтик стал среди дороги,
Лицом немного покраснев,
Он дал цветок одной прохожей,
Ведь было грустно ей весь день.

Она немного удивилась,
но приняла весенний дар,
И в миг улыбка заискрилась,
А мир чуток светлее стал.

И помните отныне, люди,
Что б стал наш мир чуток светлей,
НЕ угнетайте ваши будни,
И будьте капельку добрей.


Категорія: Наші таланти | Переглядів: 265 | Додав: alexander