Середа, 13.11.2019, 08:51
Головна Мій профіль Реєстрація Вихід RSS
Ви увійшли як Гость | Група "Гості"Вітаю Вас, Гость
Меню сайту
Учитель online
Сайти і блоги адміністрації школи


Сайти і блоги учителів школи


ІКТ в навчально-виховному процесі


Інтернет-підтримка вивчення предметів

Офіційно






Поради для батьків
Приєднуйтесь!





Нам виповнилося
Статистика
Flag Counter
Скарбниця мудрості
Люди, які не відчувають гордості від благородних діянь своїх далеких предків, ніколи не досягнуть нічого вартісного, щоб їх з гордістю згадували їхні далекі нащадки
(Томас Маколей)
Календар
«  Листопад 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
ВСЕ ДЛЯ УЧИТЕЛЯ




Все для учня


Захист прав дітей
Якщо тобі потрібна допомога

”la-strada”

Знаменні дати
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

УВАГА, КОНКУРС!
Запрошуємо до участі в конкурсах:














З усіх питань щодо участі в конкурсах звертайтесь до своїх учителів-предметників
Відзнаки сайту
Пошук по сайту

Архів записів
Головна » м/о вчителів початкових класів
1 2 3 4 5 »


Переглядів: 52 | Матеріал додано: 26.10.2019




Переглядів: 33 | Матеріал додано: 06.10.2019

Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей як в соціально - психологічному, так і у фізіологічному плані. Проблема підготовки учнів до життя в новому соціально-економічному і культурному просторі знаходить особливу актуальність в зв'язку з проблемою ефективності початкового етапу навчання. Тому виникає питання, якою мірою здатна виступаюча до школи дитина вчитися без утруднень? Дитина, що не досягла необхідного рівня розвитку, не звиклий до шкільного життя в період адаптації стикається в школі з масою труднощів і невдач, що може мати негативні наслідки. У зв'язку з цим виникла необхідність перегляду роботи з питань спадкоємності між ланками, систематизувати і шукати причини, намітити шляхи рішення проблеми адаптації першокласників.

Початок навчання дитини в 1-му класі - складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок, батьки, бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам.

Звикання до школи - тривалий індивідуальний процес. Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Другій половині потрібно більше часу. Процес адаптації складається з багатьох, тісно взаємозв'язаних, аспектів: соціального, педагогічного, фізіологічного, психологічного тощо. Що стосується фізіологічної адаптації, то медики відзначають, що більшість першокласників хворіє у вересні, деякі діти втрачають вагу в перші 2-3 місяці навчання, деякі скаржаться на втому, головний біль, стають примхливими. Це не дивно, оскільки на 6-річних малюків обрушується лавина завдань, що вимагають від них розумового і фізичного напруження. Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні нового соціального статусу «учень», а також у налагодженні ефективного спілкування з однолітками і вчителем.

Перші вчителі: Ігнатова Галина Володимирівна, Станкевич Людмила Валентинівна, Тютюнник Оксана Іванівна допомагають в адаптації до школи  нашим малюкам. Перший учитель - це важлива людина в житті всієї вашої сім'ї. Добре б відразу встановити з нею тісний контакт, прислухатися до її порад, пропонувати допомогу в організації свят і загальних справ – адже будь-яка ваша участь в шкільному житті піде на користь вашій дитині. Ваш син або дочка матимуть мотив гордитися вами! Обов'язково погоджуйте вимоги, щоб дитина не постраждала від ваших розбіжностей з педагогом. Якщо вас не влаштовує (або просто незрозуміла) методика навчання, попросіть вчителя пояснити її особливості і переваги перед іншими способами навчання. Думаємо, що будь-який вчитель зробить це охоче, адже він зацікавлений бачити у вас в першу чергу помічників, а не критиків. Від вчителя залежить і то, який сусід по парті «дістанеться» вашій дитині. Це - важливий чинник успішної адаптації першокласника.
Керівник шкільного МО
вчителів початкових класів
Дерземанова Н.П.

Переглядів: 37 | Матеріал додано: 06.09.2019

Переглядів: 56 | Матеріал додано: 04.06.2019




Переглядів: 89 | Матеріал додано: 28.03.2019



Переглядів: 113 | Матеріал додано: 01.03.2019

Маючи педагогічний стаж 27 років, працювала над вивченням багатьох проблем сучасних дітей. Останні 5 років приділяю велику увагу питанню розвитку емоційного інтелекту молодших школярів.
Близько двох десятків років вчені спостерігали за дітьми, і визначили, які саме навички в майбутньому допоможуть їм стати успішними і легко вступити до ВНЗ. Ці навички не вроджені, тобто їх можна опанувати.
Важко повірити, але те, що вміє дитина у віці 5 років, може вплинути на її майбутні шанси на успіх. Саме про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі суспільної охорони здоров'я в 2015 році. Але це аж ніяк не читання і не письмо. Дослідники опитали вихователів дитячих садків про соціальну та емоційну компетентності дітей. Вчителі зважили, наскільки добре діти ділилися, слухали інших, вирішували проблеми зі своїми однолітками і були корисними.
Потім спостерігали за цими ж дітьми, коли вони стали молоддю, щоб подивитися, що з ними сталося. Вони виявили, що діти з найвищими соціальними й емоційними оцінками в дитячому садку мали в загальному краще життя. Але діти, які зазнавали труднощів із взаємодією, не вміли слухати і вирішувати конфлікти, з меншою ймовірністю закінчили середню школу, невдало вибирали майбутню професію, супутника життя, а від цього менше отримували щастя у житті.
Маючи всі докази, що підтверджують важливість соціальних і емоційних умінь, чомусь ми все одно більшу частину наших сил вкладаємо в навчання дітей академічних навичок? Вони не допоможуть нашим дітям стати емоційно компетентними. Ми повинні самі подбати про це, не покладаючи це на майбутнє.
Тому у своїй діяльності планувала такі завдання:
  • Навчити дітей способам саморегуляції;
  • Сприяти зняттю емоційної напруги;
  • Розвинути навички адекватного вираження почуттів;
  • Формувати навик знаходження конструктивних способів виходу зі складних ситуацій;
  • Сприяти підвищенню впевненості в собі і формуванню позитивної самооцінки;
  • Стимулювати інтерес дитини до емоційних переживань; 
  • Формувати уявлення дитини про базові емоції і почуття;
  • Розвивати готовність дитини співпрацювати з іншими дітьми;
Для досягнення цих цілей використовувала імітаційні та рольові ігри, етюди, елементи групової дискусії, бесіди; арттерапію, техніки саморегуляції, спрямовану уяву, казкотерапію, музикотерапію, вправи для зняття напруги - релаксацію, психогімнастику.
Допомагали різноманітні інноваційні методи - сторітелінг, де учні вчилися слухати повчальні життєві історії і робили висновки; кубики Рорі спрямовували проводити колективне і групове складання цікавих фантастичних історій. Стратегії критичного мислення дозволяли дітям вільно розмірковувати, співпрацювати з товаришами, знаходити спільні рішення, комунікувати.
Особливо важливими виявилися вправи із методики «Ранкових зустрічей». Повноцінно їх організувати щоденно не було змоги, але 10 хвилин перед уроками налаштовували дітей на роботу, декому покращували настрій, вчили слухати і співпереживати під час виконання деяких вправ.
Якщо ми виховуємо емоційний інтелект у наших учнях з раннього віку, ми вчимо їх правильно спілкуватися, розвивати міцні стосунки, вести переговори у складних ситуаціях, бути лідерами у своїй справі. Наші учні будуть більш емпатійними і співчутливими до своїх друзів, однокласників, оточуючих, ставитимуться простіше і навіть мати більше самоусвідомлення.

Переглядів: 108 | Матеріал додано: 25.02.2019




Переглядів: 104 | Матеріал додано: 25.08.2018



Переглядів: 120 | Матеріал додано: 01.07.2018



Переглядів: 138 | Матеріал додано: 28.05.2018