Вівторок, 16.10.2018, 23:06
Головна Мій профіль Реєстрація Вихід RSS
Ви увійшли як Гость | Група "Гості"Вітаю Вас, Гость
Меню сайту
Учитель online
Сайти і блоги адміністрації школи


Сайти і блоги учителів школи


ІКТ в навчально-виховному процесі


Інтернет-підтримка вивчення предметів

Офіційно






Поради для батьків
Приєднуйтесь!





Нам виповнилося
Статистика
Flag Counter
Скарбниця мудрості
Ким тобі бути не вирішив? Тоді скоро ти станеш нічим!
(Марк Валерій Марціал)
Календар
«  Квітень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
ВСЕ ДЛЯ УЧИТЕЛЯ




Все для учня


Захист прав дітей
Якщо тобі потрібна допомога

”la-strada”

Знаменні дати
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

УВАГА, КОНКУРС!
Запрошуємо до участі в конкурсах:














З усіх питань щодо участі в конкурсах звертайтесь до своїх учителів-предметників
Відзнаки сайту
Відлік пішов!


Використай цей час на повну!
Пошук по сайту

Архів записів
Головна » 2015 » Квітень » 27 » На крилах поезії
09:28
На крилах поезії

22 квітня 2015 року в приміщенні міської бібліотеки-філії №8 за ініціативи міського літературного об'єднання "Літо" та міського осередку Всеукраїнського товариства "Просвіта" відбувся вечір власної поезії "Поезія - це завжди неповторність". Його учасниками стали як талановита молодь міста, так і дорослі поети. На цьому поважному зібранні у дружній теплій обстановці звучали вірші на різну тематику - пейзажна і патріотична лірика, гумор і поезії про свою родину подарували присутнім багато незабутніх хвилин насолоди й захоплення від світловодських талантів.
Серед молодих поетів, що представили свої роботи, були і учні нашої школи Надія Поберезська, Аріана Дмитренко, Ангеліна Гуржій, Анна Аксьонова (5-Б кл.), Анна Панова (7-А кл.), Анастасія Возна та Анастасія Тесленко (7-Б кл.)

Представляємо поетичні рядки деяких учасників цього заходу.

Надія Поберезська



Зима в апреле
Ну что же ты, зима
Свои права никак сложить не хочешь?
Все злишься, холода опять пророчишь!
Так в чём же провинилася весна?
То дождь, то снег уже который день
На небе ни малейшего просвета
И ждёт тепла, и вся дрожит от ветра
Так хочется, чтобы скорей апрель
Но солнца нет, а ветер всё сильней
И на дворе опять метёт метель.
Зима, зима, ну что же ты, пора!
Устали все от этой канители
Да, где-то заблудилася весна!




Аріана Дмитренко



Вас чекають матері...
Наша Україна сильна,
Як і наші козаки.
Славні, мужні, українські
Найсильніші вояки.
Ви державу зберігайте,
Бо ж у ній живе народ,
Який хоче жити мирно,
Від багатих до сирот.
І будь-ласка, повертайтесь
Поскоріше з бою,
Вас чекають матері -
Сльози ллються морем.
Повертайтесь з бою, хлопці,
Назавжди й поскоріше,
Й зацвіте наша країна
Як до війни раніше!


Земле рідна!
Земле рідна,
Ти немов мати
Дбаєш про мене,
Як про дочку,
Дбаєш, коли я
Сиджу біля хати,
Дбаєш, коли я
у річку пірну.
Дбаєш про сина
Кожного дня,
Що б не робив
І хоч де б він не був
Знаю я, мила,
Земле моя
Дороге тобі кожне дитя.




Анастасія Возна



Світ дитинства
Я пам'ятаю час дитинства,
і пам'ятаю той дивний сон,
Де у веселки кольорів було не сім, не вісім,
і на деревах співають великі птиці.
Знайшла я замок гарний, великий, різнобарвний,
А в замку тому тисячі казок.
Казки ці - не прості!
В них звірі дружать між собою,
Там не буває горя й сліз.
Любов і дружба панують в замку тому.


Дорога додому
Ти бачиш там, удалині
Синіє поле волошкове
Воно таке як уві сні:
Таке красиве, кольорове.
За полем хата, рідний дім.
Давно вже я не був удома.
Та бачу жевріє в пітьмі,
І кличе вогник там додому.
А на порозі моя мати,
з сльозами зустріча мене.
- Не плачте, мамо, я вернувся.
Живий я, бачите, не вмер.
Молитва Ваша зігрівала
мене і вранці і вночі.
Зітру я сльози материнські
обійму плечі я її
І тихо скажу:
"Твій рідний син прийшов з війни".


Прощальное письмо
Прощай, немытая Россия
Страна рабов, страна интриг.
Распались узы вековые
И братский узел стёрся вмиг.
Когда мы на ноги упали,
Ты руку нам не подала,
А вместо этого топтала
Наши поля, наши леса.
Пришла ты подло, тихо вгрызлась,
Сначала Крым наш забрала,
Потом коварно и нещадно,
Донецк с Луганском отняла.
Свистели пули, пыль и пепел
Кругом всё залито войной.
И кровью наших украинцев
Ты залила рассудок свой.
Но мы не сдались, гордо встали
Сплотились все мы, поднялись.
А дух наш крепок, воля тоже,
Мы будем драться до конца.
Сама того не ожидая
Соединила ты сердца.
Ведь украинцы мы, потомки
Великих, славных козаков.
И землю мы свою родную
Не променяем ни на что.
И ты увидишь как мы встанем
С колен своих и расцветем,
Как экономику поднимем,
Счастливой жизнью заживём.
И локти ты свои скусаешь,
И на коленях приползёшь.
Молить ты будешь нас "Простите",
А мы ответим: "Бог простит"!




Анастасія Тесленко



Кольорова мрія
Візьму я пензлик й фарби кольорові
і намалюю сонця промінь золотий,
що сяє всім і кожному на світі.
Візьму і намалюю котика рудого,
що ласує тихенько молоком,
принцесу гарну намалюю,
що на кареті їде з гарбузу.
І ці малюнки раптом оживуть,
здійснять всі мрії і мої надії
і повернуть в яскравий і казковий
світ мого прекрасного чудового дитинства.


Рідний край
Мій рідний край, моя родина
Моя найкраща Батьківщина,
Де степ широкий й ліс високий,
Де гори недосяжні,
Де річка синя як блакить
і небо сяє в зорях,
А мати коло хати
Малят вкладає спати.




Анна Панова



Один народ мы,
Нация одна.
Чого ж ми не не зупинимо війни?
І нащо гинуть всі наші сини?
На це є в мене відповіді дві:
Добра немає більше на Землі,
И нету больше совести й морали,
Они все в пустоту пропали.
И пропадем туда и мы,
И все правители во власти сатаны.
Але ж чому не скинемо з престолу
Диктатора, який вже повбивав мільйони?
І хлопці молоді лежать в землі,
А той диктатор, він сидить в теплі.
Но ведь за что им эта вот судьба
Уже закончена для них борьба.
За что им участь воина дана?
Ведь дома ждет его и мама, и жена,
За що маленький син залишився без тата?
Чому залишилась без чоловіка хата?
Бо дядько Вова гра в війнушку,
Людське життя вважає він за іграшку.
Теперь к тебе хочу я обратиться,
Сейчас ты должен постыдиться.
Что ты творишь сам мне скажи,
И я прошу - оружие ты отложи.
Терпеть тебя уже устала,
Не сделана же я с металла.
А ты сидишь сам в президентском кресле,
Мечтаешь ты о своем королевстве,
А вот мои мечты другие,
Чтоб были рядом все мои родные.
Чтоб на Донбасе не было войны,
И что бы там все были бы живы.
А ты мечтаешь о господстве в мире?
Иль быть ты хочешь лишь в эфире?
Ты извини,что я сейчас груба,
Ну видно уж такая для тебя судьба.
А Украина для тебя, как тир,
Торговый центр - для тебя весь мир.
А ты как маленький ребенок -
Не вырос будто-бы с пеленок.
Пришлось мне повзрослеть пораньше,
Посмотрим что же будет дальше.


Мы в жизни любим только раз,
Потом же ищем лишь похожих.
Найти пытаемся мы то сиянье глаз,
Среди толпы из всех прохожих.
Улыбку теплую мы ищем,
Что согревала нас тогда,
Ради неё повсюду рыщем,
Чтоб пронестись с ней сквозь года.
Мы ищем те нелепые изгибы,
Затронувшие душу навсегда.
Молчание наше в комнате, как рыбы,
Смотрели просто, не роняв слова.
И я был глуп и ты глупа,
Зачем же отпустил тебя тогда?
Теперь мы просто серая толпа,
На встретимся с тобой уж никогда.

"Поезія займає значне місце в житті кожної людини. Поезія розкриває внутрішню красу людини, її душу, її талант, сплеск емоцій, почуттів - все це можна вкласти в рядки поезії. Поезія змушує трепетати душу своїми проникливими словами. Так просто її не можна описати. (А.Возна)

"Поезія - це наче квітка, яка розкривається у поета в душі. Кожен може виростити цю квітку в собі. Коли я пишу вірші - це неначе пісня в моєму серці, вона лине і лине, вона зачіпає мене за живе. (А.Тесленко)




Фото: Гайдук С.Г., Тодорова С.М.

Категорія: Знай наших! | Переглядів: 196 | Додав: alexander | Рейтинг: 5.0/1