Понеділок, 22.01.2018, 23:47
Головна Мій профіль Реєстрація Вихід RSS
Ви увійшли як Гость | Група "Гості"Вітаю Вас, Гость
Меню сайту
Учитель online
Сайти і блоги адміністрації школи


Сайти і блоги учителів школи


ІКТ в навчально-виховному процесі


Інтернет-підтримка вивчення предметів

Офіційно






Поради для батьків
Приєднуйтесь!





Нам виповнилося
Статистика
Flag Counter
Скарбниця мудрості
Безжалісна не тільки зла воля. Глупство і невігластво теж безжалісні.
(В.О.Сухомлинський)
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
ВСЕ ДЛЯ УЧИТЕЛЯ
Все для учня


Все про ЗНО
Посилання на сторінки мережі Інтернет, присвячені зовнішньому незалежному оцінюванню

16.01.2018
Основні зміни в процедурі реєстрації для участі в ЗНО-2018
29.12.2017
Інтенсифікація підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання з математики (планіметрія)
10.12.2017
Онлайн-тренажер ЗНО від ВГ "Основа" (математика, біологія, хімія, історія України, українська мова, англійська мова)
19.11.2017
Календар ЗНО-2018
13.11.2017
Тренувальні тести ЗНО з усіх предметів

Усі матеріали розділу








Захист прав дітей
Якщо тобі потрібна допомога

”la-strada”

Знаменні дати
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

УВАГА, КОНКУРС!
Запрошуємо до участі в конкурсах:














З усіх питань щодо участі в конкурсах звертайтесь до своїх учителів-предметників
Відзнаки сайту
Відлік пішов!


Пошук по сайту

Архів записів
Головна » 2017 » Листопад » 26 » Трагічні строфи української Голгофи
22:11
Трагічні строфи української Голгофи
Річниці Голодомору присвячується

Забутись можуть всі трагічні строфи
Про чорні ночі й про голодні дні, 
Але не вщухне біль в душі нітрохи, 
Й голодна смерть з кривавої Голгофи, 
Залишить в серці нації сліди.
(Тамара Мандич)



Історія… Поняття надзвичайно величне, вагоме, масштабне. Історія – це пам'ять народу, його генетичний код, національна самосвідомість. Усі народи, держави пройшли свою багатовікову історію, яка сформувала сучасний світ, усі протягом багатьох століть підіймали героїчний хрест свого народу на власну Голгофу нескореності. Історія будь-якого народу тяжка, неповторна, кожна бачила смерті, страждання, муки, кожна має свої «білі плями», що, можливо, залишаться «білими» назавжди. Як на мене, однією з найдавніших, найбагатших, найколоритніших та найкривавіших є наша історія – українська. Вона пройшла добу величного козацтва, часи царату, пригнічування національної свідомості під впливом Емського указу та Валуєвського циркуляру, але найтрагічніша сторінка історії нашого народу – це геноцид 1932-1933 років, які вважають найважчими на шляху формування української нації. Саме тоді радянська влада штучно створює масовий голод в українському селі.  

Голодомор… Це слово викарбувалось у свідомості українців, як найстрашніший спогад про історію ХХ століття. Голодомор – це страх, відчай, смерть. Сторінки цього періоду української історії написані криваво-чорним кольором. Люди не мали, що їсти. У них забрали все. Це було щось немислиме, жорстоке. А що найстрашніше – це було НАВМИСНЕ винищення українців. Не кожен може осягнути масштаби цієї трагедії, але за роки голоду на Україні померло до 10 мільйонів селян. Залишившись без хліба, голодні люди виживали, вживаючи у їжу, на наш погляд, сміття: сушену солому, гнилі овочі та фрукти, листя та кору дерев. У селах не було ні котів, ні собак, гайвороння теж не було… Все  поїли люди, рятуючись від смерті.

Як не прикро, але сучасне покоління не може до кінця усвідомити ціну тих багатомільйонних жертв. Мало хто розуміє, що гинули селяни тільки тому, що були українцями. Національна приналежність стала для них вироком.

Це була боротьба. Боротьба за виживання нації. Методи боротьби проти наших співвітчизників були антилюдські. Та УКРАЇНЦІ вистояли, витримали, вижили! Вони, самі того не розуміючи, заплатили своїми життями за звільнення країни від чужоземного панування, за незалежність нашої нації, за те, щоб ми мали що їсти, за те, щоб у нас була краща доля, за те, щоб ми усі жили у самостійній, соборній, квітучій, процвітаючій Україні. Вони загинули за нас! 

Серед українців, які розуміють трагічність подій, багато «лицарів пера», які розповідали у творах про простих українців, що несли хрест голодомору на свою Голгофу. Василь Барка, перебуваючи у німецькому таборі, почав писати «Жовтий князь» - перший прозовий твір про мученицький шлях родини, яка жила за часів голодомору. У одній родині автор узагальнив образ цілого народу. Через весь роман проходить образ Жовтого князя — голоду, що несе людям страждання і смерть. Улас Самчук і його твір «Марія», у якому узагальнено масштабність трагедії. Вірші Андрія Малишка – «Із тридцять третім голим роком…», Павла Тичини – «Загупало в двері прикладом…» уособлюють у собі страждання українців. Тему голодомору також підіймали Михайло Стельмах – «Чотири броди», Євген Гуцало «Голодомор», Микола Рудченко – «Хрест», Федір Потушняк – «Голод». Ці твори вже пройшли коронацію слова і означають, що митці були небайдужими громадянами, що їх турбувала доля рідного народу. Такі твори змушують сучасне покоління звертати увагу на рідну історію, допомагають усвідомити надзвичайну силу українського народу.

Ми не можемо не відзначити того, що сучасні письменники також пишуть про голодомор. Серед них надзвичайно проникливі вірші Галини Нечесної, Тамари Мандич, Людмили Васильєвої. На мою думку, література має містити такі важливі твори, вони повинні пробуджувати національну свідомість. Адже замовкнути – значить простити. 

Українські письменники прагнуть донести до нас, що народ, який не пам'ятає своєї історії, приречений, і тоді ми знову і знову будемо повторювати помилки минулого. Головне, щоб сучасне покоління розуміло, що Україна не завжди була такою як і зараз, а сотні років тривало її становлення. Невідомо, що буде у майбутньому, але треба пам'ятати, що минуле – це застереження на майбутнє.

Аліна Цимбалюк,
учениця 10 класу

вчитель Сокуренко Л.П.


Категорія: м/о вчителів української мови | Переглядів: 55 | Додав: alexander | Рейтинг: 0.0/0